Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, та інше.
Нажаль дуже часто трапляються випадки, коли інспектор поліції складає постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15.4 ПДР не розуміючи, які ж саме норми ПДР потрібно застосовувати.
Наприклад, на місці складення постанови інспектор поліції зазначив, що Ви здійснили зупинку другим рядом по проїзній частині, чим порушили п. 15.4 ПДР України.
У разі якщо Ви не згодні з позицією інспектора поліції та вважаєте, що вказаний пункт Ви не порушували, і на місці довести свою позицію, наводячи норми Закону, Вам не вдалося, то постанову поліцейського доведеться оскаржувати в суді.
Як показує практика, нерідко трапляються випадки, коли інспектори поліції не вірно застосовують норми ПДР, а тому велика вірогідність, що суд скасує постанову як незаконну.
Зв’язатися з адвокатами ЮК «Автоадвокат Черних та партнери» можна тут.
Більш докладніше пояснимо на прикладі Громадянина Р.
Громадянин Р. рухався по проспекту О. в місті Х. та проїжджаючи повз стоянки зупинився надаючи змогу виїхати запаркованому автомобілю на проїзну частину, щоб самому стати на його місце. В цей час позаду нього під’їхав патрульний автомобіль та Громадянину Р. була дана команда проїхати уперед і зупинитися. Після зупинки інспектор став розповідати Громадянину Р. про порушення правил зупинки, передбачених правилами дорожнього руху.
Відносно Громадянина Р. була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 гривень за порушення п. 15.4 ПДР.
У зазначеній постанові вказано, що Громадянина Р. керуючи транспортним засобом проспекту здійснив зупинку другим рядом по проїзній частині, чим порушив п. 15.4 ПДР України.
Громадянин Р. вважав вказану постанову незаконною у зв’язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що його вина у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не доведена, а також інспектором невірно застосований пункт ПДР, в частині визначення термінів «зупинка», «стоянка».
Відповідно до п. 15.4 Правил дорожнього руху транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено значення термінів, які вживаються у цих Правилах, зокрема:
зупинка — припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
стоянка — припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов’язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов’язок інспектора поліції провести оцінку наявним доказам, повно і об’єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності:
1) виявлення правопорушення,
2) фіксація правопорушення,
3) формування доказової бази (матеріалів справи),
4) розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов’язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Будь-яких доказів щодо того, що Громадянин Р. порушив вимоги пункту 15.4 ПДР, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото — і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото — кінозйомки, відеозапису, тощо інспектором не надано. Про їх відсутність також свідчить не заповнена в оскаржуваній постанові графа «До постанови додаються».
Суд проаналізувавши норми права та матеріали справи, дійшов висновку, що інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за порушення, яке не передбачене п. 15.4 Правил дорожнього руху, оскільки за вказаним пунктом заборонено ставити автомобіль, що є стоянкою, а не здійснювати зупинку.
ВИСНОВОК: Розглянувши позов суд дійшов висновку, що постанова про притягнення Громадянина Р. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП була винесена інспектором з порушенням вимог законодавства, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню, а постанова — скасуванню.
Інспектор не вірно застосувавши норми Закону піддавши Громадянина Р. адміністративному стягненню, таким чином діяв всупереч чинному законодавству в сфері дорожнього руху, виклавши обвинувачення у неконкретній формі, що є неприпустимим з огляду на приписи ст. 283 КУпАП. Приклади судових рішень:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/66893783
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80367986
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80288345
Таким чином, законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка», які хоч і схожі за своїм значенням, але вимоги до них є різними. Головна відмінність у часовому факторі: стоянка передбачає тривалість, а зупинка — короткочасний маневр. При цьому, відповідно до Правил дорожнього руху не завжди зупинка заборонена там, де не можна ставити автомобіль на стоянку, тоді як стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де заборонена зупинка.
Тож якщо Ви не згодні з правопорушенням, що Вам інкримінують, а також якщо Ви вважаєте, що постанова інспектора поліції є незаконною – необхідно звертатись до суду та оскаржувати рішення поліцейського.
Якщо вчасно та правильно визначити позицію свого захисту, велика вірогідність, що суд скасує постанову поліцейського як незаконну!
За захистом своїх прав та задля оскарження постанови поліцейського у суді звертайтеся до спеціалізованої юридичної компанії «АвтоАдвокат Черних та партнери». Ми допоможемо вам у відновленні ваших порушених прав та стягнемо заподіяну шкоду.
