Інколи, нажаль, можна спостерігати, як пішоходи самовпевнено порушують правила дорожнього руху та переходять проїзну частину в місцях не відведених для цього. Це можуть бути як дорослі особи, так і діти, однак найсумніше, коли ми спостерігаємо як сім’я (включаючи дорослих маму і тата разом з двома малолітніми дітьми) стоять на роздільній смузі та чекають можливості перебігти дорогу. Консультація адвоката по ДТП у м. Харкові (АвтоАдвокат).
Ще одна сумна картина, коли старенька бабуся вирішила «зрізати» і не дійшла до регульованого пішохідного переходу 50 метрів і намагається «перебігти» (а бігом це тяжко назвати, бо бабці вже років 70) проїзну частину з чотирьох полос. Крім того не менш важливим фактором є погодні умови – дощ, мряка, туман, опади, що впливає на видимість пішохода на дорозі та на довжину гальмівного шляху автомобіля, та відповідно, водій має корегувати швидкість руху свого автомобіля.
Разом з тим, кількість водіїв та автомобілів стає з кожним днем тільки більше, а культура дотримання правил дорожнього руху в нашій державі бажає бути кращого.
Особи, які ніколи не були в ролі водія не розуміють, що вдягнувши темний (чорний) одяг в темну пору доби, вони стають невидимими для водіїв транспортних засобів, та водій навіть при бажанні може не встигнути загальмувати перед біжучим через дорогу пішоходом, та неминуче настане ДТП з постраждалими та тяжкими наслідками для водія – кримінальна справа за ст. 286 Кримінального Кодексу, запобіжний захід, арешт автомобіля та поміщення його на штраф майданчик, повідомлення про підозру, цивільні позови від потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В даній статті розберемо випадок, коли суд виправдав водія, що збив пішохода.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 09 червня 2014 року близько 21 години 05 хвилин керував технічно справним спеціалізованим автомобілем меддопомоги Peugeot Boxer, що належить КЗОЗ «ЦЕМД та МК», та рухався зі швидкістю 110 км/год з увімкненими проблисковими маячками синього кольору без спеціального звукового сигналу по автодорозі «Харків-Липці-Борисівка» у с. Ч.Тишки Харківського району Харківської області зі сторони с. Липці у напрямку м. Харкова. В ході руху по вказаній автодорозі, в районі 23 км+150 метрів, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 3.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, та допустив наїзд на пішохода, який перетинав проїжджу частину автодороги «Харків-Липці-Борисівка» у невстановленому для переходу місці, зліва направо по ходу руху автомобіля Peugeot Boxer.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В матеріалах справи містилися пояснення свідків, потерпілого, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновки експертиз – автотехнічної, судово-медичної, та інші.
Суд у своєму вироку вказав, що вищезазначені докази не містять будь-яких об`єктивних даних про механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, які б давали можливість прийти до висновку про наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху та взагалі його причетність до даної пригоди, а лише містять відомості про кінцевий результат дорожньо-транспортної пригоди.
Під час розгляду справи судом було допитано велика кількість свідків, і аналізуючи показання свідків, суд прийшов до висновку, що їх показання є суперечливими та не узгоджуються між собою, суперечать показанням обвинуваченого та інших свідків.
Суд вислухавши усіх очевидців події, дослідивши всі матеріали справи дійшов висновку про те, що деякі показання взагалі викликають сумніви у суду в їх правдивості, а також присутність декількох свідків на місці дорожньо-транспортної пригоди в момент події спростовується показаннями інших свідків, показання яких повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого.
Суд в цілому критично оцінив показання двох свідків, надані ними в ході судового розгляду та вважав їх недостовірними.
В зв`язку з наявністю розбіжностей та протиріч в висновках експертиз за ініціативою суду були допитані експерти.
Однак, допитані під час судового розгляду експерти не змогли надати більш конкретні, технічно обґрунтовані та переконливі пояснення, яким саме чином зазначені конструктивні особливості автомобіля ВАЗ-2102 (який також був присутній на місці події) виключають можливість перекочування його коліс через голову потерпілого.
Аналізуючи висновки судових експертиз, суд прийняв рішення, що висновок однієї з проведених не може бути використаний судом як доказ винуватості обвинуваченого, оскільки він повністю спростовується висновком повторної експертизи, а також відсутні достатні обґрунтування з технічної точки зору впливу конструктивних особливостей автомобіля на неможливість перекочування коліс автомобіля ВАЗ-2102, жодним чином не обґрунтовані висновки про наявність підстав вважати, що наїзд на постраждалого був скоєний автомобілем Peugeot Boxer, а не будь яким іншим автомобілем з аналогічними технічними характеристиками, не зрозуміло яким чином експерти прийшли до висновку про підтвердження наїзду на потерпілого саме зазначеним автомобілем наявністю нашарувань речовини біологічного походження (кров) на його передньому бампері, можливість утворення нашарувань крові на бампері, виходячи зі швидкості руху автомобіля, положення потерпілого в момент зіткнення та характеру тілесних ушкоджень, взагалі експертами не досліджувалась.
Під час судового розгляду зазначені докази були ретельно досліджені в повному обсязі, за результатами дослідження доказів суд дійшов висновку, що докази сторони обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_1 не послідовні, не узгоджуються між собою та з іншими доказами, мають суперечливі відомості, а тому не можуть бути визнані судом достовірними у повному обсязі та достатніми для встановлення вини обвинуваченого.
Всі докази у їх сукупності не дозволяють суду прийти до безсумнівного висновку як про здійснення наїзду на потерпілого саме автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1, так і про наявність в діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, як об`єктивної сторони складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та відповідно до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, всі сумніви суд розцінює на користь обвинуваченого, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправдуванню.
В цій справі залишилось багато питань і зокрема чи взагалі збивав пішохода водій швидкої, бо за браком доказів встановити хто ж таки збив пішохода не виявилось можливим.
Випадок, який ліг в основу даної статті не є типовим і це не дає підстави вважати, що кожного буде виправдано за кримінальне правопорушення передбачене ст. 286 КК України, але тим самим ми хочемо показати, що кожен має право на справедливий розгляд справи.
В даному випадку суд, як те і має бути в цивілізованій правовій країні, керувався принципом презумпції невинуватості та всі сумніви по справі прийняв на користь обвинуваченого.
Для більш детального ознайомлення надаємо посилання на відповідне рішення суду: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85194224
В кожному конкретному випадку потрібно дуже прискіпливо вивчати докази, а також на місці ДТП (у разі можливості) встановлювати коло очевидців, наявність відеокамер, відеореєстраторів та інше.
