Кого хоч раз притягували до адміністративної відповідальності буде не в новину, що відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення — «по справам про адміністративні правопорушення, що підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення».
Ця норма стосується таких розповсюджених «автомобільних» правопорушень як скоєння ДТП без постраждалих, або хтось з учасників отримав легкі тілесні ушкодження — ст. 124 КУпАП, або керування автомобілем в стані алкогольного (наркотичного) сп’яніння (відмова від проходження огляду) — ст. 130 КУпАП.
Багато водіїв знають, що якщо справа про адміністративне правопорушення розглядається судом, то з закінченням три місячного строку відповідно до законодавства¸ вона підлягає закриттю, а особа, щодо якої розглядалася справа — звільняється від відповідальності, її винність у скоєні правопорушення не встановлюється, та особа звільняється від будь-якого адміністративного стягнення у вигляді штрафу чи позбавлення права керування тощо.
У такому разі відповідно до п. 7 статті 247 КУпАП чітко передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
«закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.»
АЛЕ ЧОМУ Ж ТОДІ, ЯК У ЮРИСТІВ-НАУКОВЦІВ, АДВОКАТІВ, ТАК І У СУДДІВ ВИНИКАЄ КОЛІЗІЯ У ВИКОРИСТАННІ ДАНОЇ НОРМИ ПРАВА, ЯК ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО, ФОРМАЛЬНО ВИЗНАЧЕНОГО ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ?
Суди України розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, де строки тривалістю у три місяці пройшли, все частіше виносять рішення, якими встановлюють винність особи за вчинене правопорушення. Виникає питання, за яких обставин суд може встановлювати вину особи навіть поза межами 3-х місячного строку, на що це впливає, та які наслідки цього у особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Консультацію водіям надають автоюристи спеціалізованої компанії «АвтоАдвокат» з урахуванням тривалої судової практики судів першої і апеляційної інстанції.
Перш за все, необхідно відмітити, що в будь-якому випадку, якщо пройшов трьох місячний строк з моменту події (день скоєння ДТП, чи день коли особі інкримінується керування автомобілем у стані сп’яніння) особа звільняється від призначення стягнення – на особу не може бути накладено штраф або особа не може бути позбавлена права керування, бо в статті 38 КУпАП чітко зазначено: «стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення», ключове слово НЕ ПІЗНІШЕ і З ДНЯ ВЧИНЕННЯ.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов:
— вчинення адміністративного правопорушення – ТОБТО в матеріалах справи Є ДОКАЗИ ТОГО, ЩО ОСОБА ВЧИНИЛА це ПОРУШЕННЯ;
— ЗАКІНЧЕННЯ встановленого законом ТРИ місячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення).
Такий висновок кореспондується з науково-консультативним висновком Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 року (у зв’язку з неоднаковим застосуванням норми права Науково-консультативною радою проводилося дослідження даного питання), а саме: під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Як зазначається у вищезазначеному Висновку від 07.11.2017 року:
- «При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України».
- «Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Простіше кажучи, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, найчастіше вина особи не встановлюється, бо встановлення вини може порушити право особи на справедливий та неупереджений судовий розгляд справи. Право на справедливий суд передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), норми якої застосовуються в Україні в обов’язковому порядку. Адже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практика Європейського суду з прав людини є частиною українського законодавства. Уся без винятку практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.
Продовжуючи раніше вказане, до прикладу, рішення з Єдиного реєстру судових рішень, де справу про адміністративне правопорушення суди закрили у зв’язку з закінченням строків розгляду справ про адміністративне правопорушення, і в резолютивній частині постанови суду вина особи не встановлювалася, таких рішень велика кількість:
— http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70216406
— http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77223082
— http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77220829
Разом з тим, деякі суди, застосовуючи норму статті 38, закриваючи у зв’язку зі закінченням строку розгляду справи про адміністративне правопорушення справу (відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП), ТАКОЖ вказують у постанові висновок щодо винуватості чи невинуватості даної особи у скоєні правопорушення.
ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ ПРАВОВІ НАСЛІДКИ висновку про винуватість особи, які полягають у наступному.
ПО-ПЕРШЕ.
Висновок про винність особи у скоєні правопорушення свідчить про те, що певне порушення скоєне певною особою, та ця особа ВІДПОВІДАЄ ЗА ШКОДУ, заподіяну цими діями. Наприклад, якщо у справі по ДТП у постанові суду зазначено, що особа винна у настанні ДТП, то ця особа (або її страхова компанія за наявності полісу ОСЦПВ) повинна відповідати перед потерпілим за заподіяні внаслідок ДТП збитки у вигляді витрат на відновлення автомобіля, або витрат на лікування.
Якщо такого висновку про винуватість у постанові суду немає, або особа визнана невинуватою у вчиненні правопорушенні, то такі наслідки не наступають, і, відповідно, ані особа, ані її страхова компанія не повинні відшкодовувати заподіяну внаслідок ДТП шкоду.
ПО-ДРУГЕ.
Встановлення факту вчинення особою певного адміністративного правопорушення за певних умов може бути визнано судом ОБТЯЖУЮЧОЮ ОБСТАВИНОЮ в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 35 КУпАП, бо
«обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;»
Крім того, визнання судом особи винною у вчиненні певного порушення також може впливати на кваліфікацію можливого нового правопорушення, а саме за наявності у диспозиції статті кваліфікуючої ознаки як ПОВТОРНІСТЬ, то кваліфікація, відповідно буде за іншою частиною, яка передбачає більш сурову відповідальність.
Наприклад, вчинення водієм правопорушення у вигляді керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, — це передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, а якщо особа повторно вчиняє це порушення – то це вже ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає більш тяжкі стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування автотранспортом.
Цікавою з приводу правозастосування судами вказаної норми закону є окремі думки науковців членів Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, зокрема правника-науковця Гетьманцева Д.О., відповідно до яких можна зробити узагальнення, чому суди по різному застосовують норму статті 38 КУпАП.
На думку Гетьманцева Д.О., якщо під час розгляду адміністративної справи встановлено склад правопорушення та вину особи, але вже пройшло три місяці, то враховуючи статтю 280 КУпАП відповідно до якої суддя, з’ясувавши чи було вчинено правопорушення за допомогою доказів по справі (показань свідків, протоколу, письмових пояснень, висновків експертів по автотехнічним дослідженням і т.д.) встановлює, чи мало місце адміністративне правопорушення та чи вчинила його дана особа і лише після цього закриває справу за закінченням строків притягнення, та у своєму вмотивованому рішенні зазначає, що вину особи доведено, та що справа підлягає закриттю за спливом строків.
В протилежному випадку (за відсутності винності особи у вчиненні правопорушення) науковець вважає, що потрібно закривати справу за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, — тобто за відсутності складу правопорушення або за відсутністю події, а не за п.7 ч.1 ст. 247 КУПАП.
Така позиція узгоджується зі статтею 280 КУпАП, якою
встановлено обов’язок суду з’ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи»;
а також відповідає вимогам ст. ст. 245, 251, 252 КУпАП, за якими
суд повинен повно, всебічно й об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення».
Прикладом практики може послугувати рішення Апеляційного суду, у якому справу по строкам було закрито на підставі ст. 38 КУпАП, але у кінцевому результаті особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення:
— http://reyestr.court.gov.ua/Review/76068687
Узагальнюючи рішення судів по застосуванню ст. 38 КУпАП, можна зазначити, що повноваження судді у прийнятті законного та вмотивованого рішення, передбачені законодавством України, перешкоджає встановлений трьох місячний строк (ст. 38 КУпАП), бо де які справи потребують значно більшого часу для витребування всіх необхідних доказів по справі, наприклад – витребування певних відеоматеріалів, проведення судової автотехнічної експертизи чи залучення експерта для надання експертного висновку, що, як правило потребує значно більше часу, ніж 3 місяці.
ВИСНОВОК. КОРИСНІ ПОРАДИ АВТОАДВОКАТА.
Якщо при винесенні судом рішення вже пройшло три місяці, то за наявності належних та допустимих доказів у справі суд може у своїй постанові висловитися з приводу того, чи мало місце адміністративне правопорушення, та чи скоїла його певна особа, та потім, за умови визнання особи винною — закрити справу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
Разом з тим, якщо докази вказують, що особа не вчиняла правопорушення, то справа підлягає закриттю на підставі за п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, — тобто за відсутності складу правопорушення або за відсутністю події.
Орієнтуючись на судову практику можна стверджувати, що суди неоднаково застосовують статтю 247 КУпАП. Тезу «дві сторони медалі» ніхто не відміняв, тому у судовій практиці виникають розбіжності з приводу не одноманітного застосування норм права, як формально визначених правил поведінки.
Тому, отримати більш вигідне рішення та правильно зрозуміти його правові наслідки необхідно звертатися за спеціалізованою юридичною допомогою «АвтоАдвоката» – спеціалісти та експерти по ДТП допоможуть вам знайти правильне рішення у Вашій справі!
Отримати консультацію АДВОКАТА по ДТП можна тут.
