Примирення з потерпілим є підставою для закриття апеляційним судом кримінального провадження за ст. 286 Кримінального кодексу України, навіть якщо обвинувачений примирився з потерпілим вже після ухвалення вироку судом першої інстанції.
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України («Порушення правил безпеки дорожнього руху») до покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 не погодились з ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та звернулися до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з касаційними скаргами на підставі того, що вони примирилися, хоча і після ухвалення вироку, але до розгляду справи в апеляційному порядку.
У касаційних скаргах засуджений і потерпіла не заперечують доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК. Водночас вказують, що суди мали усі підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, проте не зробили цього, тому вважають, що судовими інстанціями було допущено істотне порушення, яке згідно з вимогами ч. 2 ст. 412 КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень, та не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За правилами ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Скасування вироку чи ухвали і закриття кримінального провадження судами апеляційної та касаційної інстанцій (п. 5 ч. 1 ст. 407, п. 3 ст. 436 КПК) є рішенням судів апеляційної та касаційної інстанцій про анулювання оскарженого вироку чи ухвали та припинення кримінального провадження щодо певних подій і конкретних осіб у зв`язку із встановленням необхідних для цього підстав та умов.
Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив апеляційний суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК у зв`язку з тим, що він уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, визнав свою вину, відшкодував потерпілій матеріальну і моральну шкоду, остання не має до нього претензій матеріального чи морального характеру і вони примирилися з потерпілою.
На підтвердження факту примирення з потерпілою засуджений надав апеляційному суду розписку потерпілої ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 дійсно відшкодував їй заподіяну внаслідок ДТП шкоду і вона не має до нього претензій матеріального чи морального характеру, а також заяву потерпілої, в якій вона просила апеляційний суд закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з їхнім примиренням і наголошувала, що останній повністю відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду і вони примирилися.
Засуджений ОСОБА_1 і потерпіла ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду справи наполягали на закритті кримінального провадження у зв`язку з примиренням.
Те, що під час розгляду провадження судом першої інстанції підстави та умови для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК ще не існували (суд до моменту ухвалення вироку не отримав заяву від потерпілої), не позбавляло суд апеляційної інстанції обов`язку дати оцінку тому, чи виникли й існують такі підстави та умови на час апеляційного розгляду.
Апеляційний суд може закрити кримінальне провадження як за матеріалами, що надійшли із суду першої інстанції, так і на підставі нових матеріалів, наданих учасниками процесу або витребуваних самим апеляційним судом.
У кримінальній справі щодо ОСОБА_1 апеляційний суд, достовірно встановивши обставини, які давали підстави для звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього, не дав їм належної оцінки.
З огляду на наведені факти, які підтверджуються матеріалами провадження, та вимоги закону висновки суду про відсутність факту примирення винного з потерпілою та відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 46 КК є безпідставними.
До набрання вироком законної сили були наявні і залишаються наявними на цей час усі підстави та умови для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК: він уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю відшкодував шкоду, обвинувачений і потерпіла однозначно заявили та неодноразово підтвердили, у тому числі у своїх заявах, адресованих суду касаційної інстанції, що вони примирилися і просять закрити кримінальне провадження.
Положеннями ч. 2 ст. 284 КПК установлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та з огляду на встановлені Верховним Судом обставини про те, що винний примирився з потерпілою, Суд задовольнив касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, судові рішення щодо ОСОБА_1 скасував, на підставі ст. 46 КК ОСОБА_1 звільнив від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілою та закрити кримінальне провадження.
Тож, звертаємо увагу на те, що Верховний суд у своїй постанові від 13 серпня 2019 року переглядаючи справу №537/1772/17 дійшов наступних висновків: апеляційний суд може закрити кримінальне провадження у зв’язку з примиренням сторін, навіть якщо це питання не порушувалось під час досудового розслідування або розгляду в першій інстанції.
